Наше мicто

Місто Курахове (до 1943 року – Курахівдресбуд, до 1956 року Курахівдрес) – місто районного підпорядкування, центр однойменної міської ради. Розташоване на лівому березі річки Вовчої (басейн Дніпра), за 18 км на північний захід від районного центру Мар‘їнки і за 46 км на захід від Донецька, на автомагістралі Донецьк – Запоріжжя.

До складу міста входять також селище Іллінка, селище Терни, селище Степанівка, селище Островське.

Дата утворення міста – 1936 рік.

Дата святкування Дня міста – 25 серпня.

Площа – 4320 га.

Чисельність населення Курахівської міської ради – 21370 осіб, у т.ч.: м.Курахове – 20500 осіб, селище Іллінка, селище Терни, селище Степанівка, селище Островське – 870 осіб.


м. Курахове на картi України
м. Курахове на картi України

Під час розширення території Курахівської ДРЕС в кургані „Велика могила”, в 1969 році, розкопано 18 кочівницьких поховань ХІІ ст.., де знайдено кольчугу, кинджал, шаблю, колчан із стрілами. В одному з поховань виявлено скелет коня зі збруєю. Відомості про перші поселення в цієй місцевості сягають у глибоку давнину. Річка Вовча, що впадає в Самару, колись була повноводною. Для охорони її як водного шляху запорожці ставили сторожові пости, створювали зимівники, де згодом виникли поселення.

Історія сучасного міста пов‘язана з будівництвом Курахівської державної районної електростанції. На території міста Курахове в 30-х роках минулого століття були населені пункти: Нові Улакли, Первомайське, Старі Терни, Тівалі. Пізніше до міста приєднано селище Іллінку (стара назва – Шахове) і робітниче селище Роя.

Ще в роки першої пятирічки Радянський уряд прийняв постанову про будівництво нової електростанції в Донецькому басейні. В серпні 1934 року Головенерго наркомату важкої промисловості СРСР затвердив технічний проект будівництва Курахівської ДРЕС з подальшим розширенням на місці селищ Первомайське, Нові Улакли та Нові Терни. Перші технічні проекти будівництва станції були привязані до селища Курахівки, звідки і бере початок назва Курахівська ДРЕС. Вибране місце спорудження станції відповідало багатьом вимогам: поруч залізно-дорожня станція Роя, є необхідні водні ресурси, місцевість дозволяла розпочати спорудження містечка енергетиків. Для забезпечення станції водою було намічено ріку Вовчу перекрити двома греблями: Терновською та Іллінською.

Будівництво нової електростанції розпочалося в 1936 році. У серпні 1936 р. в перші будинки робітничого селища переселились перші 130 працівників. Були відкриті лікарня на 28 ліжко-місць, амбулаторія, аптека. З’явилась школа, дитячий сад та яслі. До 1937 року населені пункти Нові Улакли і Тівалі підпорядковувалися Первомайській сільраді. В січні-лютому 1938 року Первомайське було знесено, а сільраду перейменовано на Курахівдресбудівську селищну раду. 24 грудня 1939 року на основі нової Конституції СРСР відбулися вибори до Курахівдресбудівської селищної Ради. Рада та її комісії дбали про прискорення темпів будівництва електростанції, про благоустрій робітничого селища, поліпшення стану охорони здоров’я, про житло для сімей переселенців, вживала заходів для ліквідації недоліків у торгівлі, громадському харчуванні, обслуговуванні культурних потреб будівельників. Рада допомагала прискорити темпи будівництва селища. Навесні 1938 року поновлено забудову центральної частини майбутнього міста енергетиків – Соцмістечка.

В квітні 1938 року на будівництві електростанції працювало 2147 людей. Неоцінну допомогу енергетикам надавали радгоспники найближчих сел. В 1939 році почало прибувати поповнення з інший областей, комсомольська молодь. Вона проявила себе дуже активно: організовано суботники з благоустрію робітничого селища, біля клубу відведно парк площею 28 гектарів, висаджено навколо 3-х тисяч дерев та кущів, прокладено тротуари.

3 12 квітня 1938 року почала виходити у світ газета „Ударная стройка” – орган парткому, побудкому та селищної Ради. Наклад газети складав дві тисячи екземплярів. На своїх сторінках газета регулярно висвітлювала хід будівництва, називала передовиків, оцінювала недоліки, піднімала соціальні питання.

Кураховдресбуд – таку назву мало селище енергобудівників, в 1940 році воно налічувало 6458 мешканців. Селище енергобудівників розквітало. Розпочалось будівництво багатоповерхових будинків. З’явився гуртожиток на 75 місць, житловий будинок на 80 квартир, полікліника та лікарня. Відкрилась школа на 880 місць. До кінця 1940 року більш ніж 450 сімей вселилося в нові квартири. Селищна рада дбала про школи і дитячі заклади, роширювалась мережа кіно, клубів, бібліотек, дбалося про розвиток фізкультури і спорту.

Першу електроенергію Курахівська ДРЕС дала 6 липня 1941 року уже під час Великої Вітчизняної війни. Коли фронт наблизився, енергетикам довелось вирішувати виключно складну задачу: не можна припиняти подачу електроенергії і, разом з цим, необхідно підготовити обладнання станції до евакуації. Демонтаж станції продовжувався під обстрілами фашистської авіації. Обладнання, яке було неможливо вивезти, робили непридатним для експлуатації. 20 жовтня 1941 року фашисти захопили Кураховдресбуд. Напередодні пішов на схід останній ешелон з устаткуванням; там були і сім’ї робітників. Мешканці селища, які з різих причин не змогли евакуюватися, чинили рішучий опір окупантам. 720 мешканців міста бились з ворогом на фронтах війни.

9 вересня 1943 року місто було звільнено від загарбників. Станція зруйнована, у місті жодної цілої будови не було.

Влітку 1946 року завдяки героїчним зусиллям будівельників та монтажників знову приступила до роботи Курахівська ДРЕС. Введено в експлуатацію 3300 кв.м. житлової площі, збудовані дитячі яслі, почав роботу клуб енергетиків, покращилось побутове обслуговування трудящих, з’явились нові крамниці, їдальні. Для відпочинку обладнані пляж та водна станція.

У грудні 1956 р. робітниче селище Кураховдресбуд переіменоване в місто Курахове та віднесено до категорії міст районного підпорядкування. На той період у місті працював лікарняний комплекс, їдальня, хлібозавод, пральний комбінат та інші об’єкти, з’явилась школа з 10 річною освітою.

В 1969 р. розвернулась велика робота по розширенню Курахівської ДРЕС. Електростанція не залишалась єдиним промисловим підприємством міста Курахове. У 1948 році завершено будівництво котельно-механічного заводу, проектну потужність якого засвоїли у 1954 році. Він випускає баштові крани, ремонтує екскаватори, бульдозери, виготовляє устаткування для циркуляційних водоводів і металеві конструкції для теплових електростанцій. У 1965 році почала діяти киснева станція.

Невпинно нарощує потужності завод залізобетонних виробів. Спочатку був тільки один цех шлакоблоків, в 1958 році завод мав 7 різних цехів. Вперше в СРСР тут опановано технологічним процесом виробництва збірного залізобетону і армопінобетону, в 1968 році – газобетону.

У післявоєнні роки став в ряди діючих підприємств бетонний завод, а в 1960 році на повну потужність почав працювати завод мінеральної вати та конструкцій. Тут виробляється високотемпературний теплоізоляційний матеріал.

У звязку з новим районуванням 22 липня 1966 року Курахове включено до Марїнського району. Широко розгортається житлове будівництво.

Центральна площа міста потопає в зелені декоративних дерев та квітів. Найбільші вулиці заасфальтовано. Вулиця Карла Маркса виходить до міського парку – кращого міста відпочинку трудящих. За містом – ще один парк, за ним пляж і чудова річкова далечінь.

У 70-ті роки минулого століття мешканців міста обслуговувало більш ніж три десятки магазинів, 8 їдалень, 2 кафе, ресторан. В Курахове діяло 2 лікарні, 2 полікліники, 2 аптеки. При електростанції відкрито цілодобовий профілакторій. В 1968 році в місті праціює 2 середні, 3 восьмирічні й початкова школи, де навчаються понад 3500 дітей. Відкрито філію Всесоюзного заочного енергобудівного технікуму, міський професійно-технічний заклад. Діє 5 клубів., бібліотеки.

Всі ці досягнення здобуті мешканцями міста Курахове за неповні 40 років історії міста. Подальший промисловий розвиток перевів Курахове на одне із найбільш значних місць не тільки в районі, а й в області.

Курахівська ТЕС, якій місто Курахове зобовязано своїм народженням, і на початку ХХІ століття залишається однією із самих значних електростанцій електроенергетичної галузі України. За цей час вона пройшла етапи будівництва, становлення, розвитку, модернізації. Головним завданням станції є безперебойне постачання електроенергії для потреб промисловості Південно-Східної частини України. На цей час Курахівська ТЕС є структурною одиницею ВАТ „Востокенерго” корпорації ДТЕК. Електростанція забезпечує робочими місцями велику частину населення міста. Багато хто із вихованців Курахівської ТЕС станоли керівниками вищих структур управління енергетичної галузі, займали керівні посади в різних енергетичних об’єднаннях та Міністерстві енергетики.

Курахiвська ТЕС
Курахiвська ТЕС

CК Олiмпiйськiй
CК Олiмпiйськiй

Гордість міста – кращий в Україні відкритий 50-метровий басейн. Другий рік поспіль на базі спортивного комплексу „Олімпійський” проводиться першість України по плаванню. Не тільки українські спортсмени, а й плавці з усього пострадянського простору тренуються в басейні міста Курахове. А головне, що плаванням, гімнастикою, ігровими видами спорту займається понад 4000 чоловік.

На території міста діє розширений за кількостю місць та переліком послуг санаторій – профілакторій „Курахівський”, в якому оздоровлюється понад 600 осіб за рік. А в літній період на базі санаторія-профілакторія оздоровлюються діти працівників Курахівської ТЕС.

На берегах Курахівського водосховища з метою організації відпочинку працівників розташовано близько 40 баз відпочинку, які належать підприємствам різних форм власності Донецької області.