Право вибору між приватним виконавцем та органом державної виконавчої служби

Згідно Конституції України якою кореспондуються норми усіх процесуальних кодексів, cудові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Для примусового виконання судового рішення необхідно, щоб воно набуло законної сили, і щоб особа, на користь якої воно винесено звернулася до суду, який постановив рішення, із заявою про видачу виконавчого листа або наказу. Після отримання виконавчого документа стягувач має звернутися до виконавця, який є носієм державної влади і який безпосередньо звертає рішення до виконання, застосовує до боржника або до належного йому майна заходи, що дозволяють виконати рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців.

Право вибору пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення віднесено до компетенції і тих і інших, належить стягувачу.

Згідно статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» також передбачено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до частини другої статті 24 Закону «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, зокрема, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною п’ятою статті 5 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби – приватному виконавцю лише за заявою стягувача.

Законодавством не закріплено обов’язок приватних виконавців передавати справи державному виконавцю, який відкрив виконавче провадження першим, оскільки згідно зі статтею 30 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження» окремі зведені виконавчі провадження можуть перебувати на виконанні як в органах державної виконавчої служби, так і у приватних виконавців, однак виконавчі дії у такому разі вчиняються виключно на рівні окремих суб’єктів виконання – державних чи приватних.

Начальник відділу

Стружко О.