Незаконні дії щодо майна, яке підлягає конфіскації за рішенням суду, що набрало законної сили (ст.388 ч.2 КК України)

Державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи  пов’язані з конфіскацією майна за рішенням суду, що набрало законної сили, якщо таке майно підлягає реалізації, здійснюється державним виконавцем.

У разі якщо майно вилучено іншим уповноваженим органом, воно вилучається державним виконавцем у цього органу в тому випадку, якщо таке майно може бути реалізовано згідно з вимогами Закону.

Вилучена іншим уповноваженим органом готівка за дорученням державного виконавця перераховується цим органом до державного бюджету на вказані державним виконавцем рахунки.

Майно, що підлягає конфіскації, вилучається державним виконавцем (крім нерухомого майна, або такого, що не може бути вилучено з об’єктивних причин).

Виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та яке підлягає конфіскації за рішенням суду, державний виконавець складає про це акт і звертається з повідомленням до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.

Об’єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 388, є порядок виконання рішень судів, покликаний забезпечити конфіскацію майна, у тому числі належних обвинуваченому знарядь злочину і предметів, які стали знаряддями вчинення або безпосередніми об’єктами адміністративних правопорушень.

Безпосереднім об’єктом виступає впорядкованість суспільних зв’язків у сфері виконання судових актів. Додатковим безпосереднім об’єктом складу злочину виступає право власності держави на майно, що підлягає конфіскації за рішенням суду.

Так, за наявності даних про те, що злочином завдано матеріальної шкоди або заклад охорони здоров’я зазнав витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані вжити заходів для забезпечення цивільного позову. Забезпечення позову, а так само можливої конфіскації майна як додаткового покарання здійснюється шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого (підозрюваного) або осіб, які за законом несуть матеріальну відповідальність за його дії. Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій, членам родини обвинуваченого або іншим особам. Особи, яким передане майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження.

Майно, яке підлягає конфіскації за рішенням суду, що набрало законної сили, – це майно, яке не просто має бути конфісковане, тобто безоплатно передане у власність держави, а вже конфісковане на підставі постановленого рішення суду, що набрало законної сили. Якщо ж рішення суду не набрало законної сили, незаконні дії щодо майна можуть кваліфікуватись за ч. 1 ст. 388 – за умови, що на майно був накладений арешт (воно було описане).

Конфіскація полягає у позбавленні права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинене правопорушення у випадках, встановлених законом. Конфіскація майна застосовується як: 1) вид додаткового покарання (див. коментар до ст. 59 КК); 2) вид адміністративного стягнення. Конфіскації підлягають предмет, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, та гроші, одержані внаслідок вчинення такого правопорушення; 3) вид стягнення за порушення митних правил (примусово вилучаються і безоплатно передаються у власність держави безпосередні предмети порушення митних правил, товари зі спеціально виготовленими сховищами, що використовувались для приховування вказаних предметів від митного контролю, а також транспортні засоби, які використовувались для переміщення цих предметів через митний кордон України); 4) правовий засіб вирішення питання про речові докази. Так звана спеціальна конфіскація, яка здійснюється щодо предметів, які були знаряддями вчинення злочину або одержані внаслідок вчинення злочину, регламентується як ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 р., так і низкою норм КК (зокрема, статтями 176, 209, 246, 248, 249).

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 388, полягає у вчиненні стосовно відповідного майна хоча б однієї із таких незаконних дій: 1) розтрата; 2) відчуження; 3) приховування; 4) підміна; 5) пошкодження; 6) знищення; 7) інші незаконні дії з відповідним майном; 8) порушення обмеження права користуватись майном; 9) здійснення представником банківської або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами (вкладами).

Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 388, є загальним. Це будь-яка фізична особа, якій виповнилось 16 років, у володінні, користуванні або розпорядженні якої знаходиться конфісковане майно.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо майна, яке підлягає конфіскації за рішенням суду, що набрало законної сили, – караються штрафом від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Старший державний виконавець

Мар’їнського РВ ДВС ГТУЮ у

Донецькій області

Новіков М.М.