Мирова угода у виконавчому провадженні, відмова стягувана від примусового виконання, відстрочка і розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання

Одним із характерних прикладів трансформації виконавчих правовідносин у цивільні процесуальні є укладення між сторонами виконавчого провадження (стягувачем та боржником) мирової угоди, що визнається судом.

Процедура розгляду мирової угоди судом має пов’язуватись із переходом права власності від одного суб’єкта до іншого, оскільки у законодавстві відокремлюється мирова угода від відстрочки або розстрочки виконання, зміни способу і порядку виконання рішення, наслідками визнання якої є закінчення виконавчого провадження. Водночас відстрочка або розстрочка виконання, зміна способу і порядку виконання рішення – це лише процесуальні зміни характеру дій у виконавчому провадженні, які не призводять до закінчення виконавчого провадження.

Отже, мирова угода у виконавчому провадженні – компромісна угода сторін (стягувана та боржника) про задоволення вимог стягувана за рахунок майна боржника, за якою може затверджуватись перехід права власності від боржника до стягувана.

Мирова угода не може вирішувати питання про права та обов’язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав та обов’язків інших фізичних чи юридичних осіб, які не є сторонами виконавчого провадження. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші правовідносини чітко врегульовано законом і вони не можуть змінюватися волевиявленням сторін.

Мирова угода, укладена у виконавчому провадженні, фактично скасовує раніше ухвалене судом чи винесене іншим органом рішення. У мировій угоді повинні міститися конкретні умови врегулювання виконавчого провадження, зокрема, в ній має бути зазначено:

суму, яку зобов’язується сплатити боржник;

майно, визначене індивідуальними чи родовими ознаками (із зазначенням конкретного найменування, асортименте, кількості), яке зобов’язується передати боржник;

дії (роботи, послуги тощо), які зобов’язується здійснити боржник;

строки виконання зобов’язань боржника.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та визначено, щоб не було непорозумінь та спорів з приводу її змісту при виконанні.

Мирова угода допускається як форма завершення виконавчого провадження лише у справах приватно-правового характеру, тому недопустимим е укладення мирової угоди у виконавчому провадженні, відкритому на підставі постанови, винесеної органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення, а також на підставі таких виконавчих документів, як постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору тощо.

Процесуальний порядок прийняття судом відмови стягувача від примусового виконання у виконавчому провадженні є аналогічним визнанню судом мирової угоди, укладеної між стягувачем та боржником, адже правові наслідки цих процесуальних дій однакові: виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем, а вчинення виконавчих дій завершується. При цьому державний виконавець має подати суду письмову заяву стягувана про його відмову від примусового виконання,

У статті 372 ЦПК не передбачено розгляд питання щодо визнання мирової угоди судом чи прийняття відмови стягувана від примусового виконання у судовому засіданні з обов’язковим викликом сторін виконавчого провадження. Проте з урахуванням прав сторін виконавчого провадження та керуючись ч. З ст.372 ЦПК, яка фактично пропонує суду в даному випадку застосовувати положення ст.175 ЦПК, тобто правила визнання мирової угоди у цивільному судочинстві, питання щодо визнання мирової угоди між сторонами виконавчого провадження має розглядатись у судовому засіданні з обов’язковим повідомленням про час і місце його проведення стягувана та боржника.

В противному разі суд позбавлений можливості роз’яснити сторонам виконавчого провадження процесуальні наслідки такого рішення та перевірити, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу.

Старший державний виконавець

Мар’їнського районного відділу

ДВС ГТУЮ у Донецькій області

Вольвач Є.А.