Зняття арешту з майна боржника

 

Арешт майна – це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до вирішення подальшої долі цього майна. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Коли на майно накладено арешт, то власник конкретного об’єкта (предмета) нерухомого або рухомого майна не має можливості розпорядитися ним, оскільки не має одного з елементів права власності — розпорядження цим майном.

Процесуальний порядок накладення арешту на майно полягає у виявленні, описі, та подальшій передачі його на реалізацію. Опис майна проводиться у присутності боржника і понятих. Опису підлягає усе майно, на яке може бути звернено стягнення відповідно до законодавства.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

  • винесення постанови про арешт коштів боржника;
  • винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
  • проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що арешт з майна боржника може бути знятий на підставі постанови державного виконавця про зняття арешту затвердженої начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

  • отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
  • надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
  • отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
  • наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
  • відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
  • отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
  • погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
  • отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Арешт з майна боржника може бути знятий за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації майна боржника у зв’язку із значним ступенем зносу, пошкодженням, або якщо витрати, пов’язані із зверненням на нього стягнення перевищили грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Постанова про зняття арешту з майна може бути оскаржена у порядку та строки встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець

Мар’їнського районного відділу

ДВС ГТУЮ у Донецькій області

Дейнека Д.О.